<p class="MsoNormal" align="right"><span>Спокій прийшов, тиша настала,</span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><span><o:p> </o:p></span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><span>Та в серці моєму шкребуться коти.</span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><span><o:p> </o:p></span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><span>Я відчуваю – мені цього мало...</span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><span><o:p> </o:p></span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><span>Ліг на канапі – тупо втикаю...</span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><span><o:p> </o:p></span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><span>Футбол не дивлюсь, газет не читаю –</span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><span><o:p> </o:p></span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><span>Просто чекаю... Я просто чекаю…</span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><span><o:p> </o:p></span></p> <p class="MsoNormal" align="right"><b><i><span>(Ю.Андрухович, «Перверзія»)</span></i></b></p> <p class="MsoNormal"><b><i><span><o:p> </o:p></span></i></b><span><o:p></o:p></span><span><o:p><br /> </o:p></span></p> <p class="MsoNormal"><span>Януковичу<br /> Андрухович ніколи не снився. І не тому, що Віктор Федорович більше схиляється<br /> до творів українського поета Чехова чи татарської письменниці Ахмєтової. Тут<br /> все простіше: ну, хто такий Андрухович, аби він снився самому президентові.<br /> Інша справа, коли Андруховичу, самопроголошеному патріарху українського літературного<br /> угруповання «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск-Балаган-Буфонада) сниться Янукович, український<br /> президент. Причому сниться тільки віднедавна.</span></p> <p class="MsoNormal"><span>Певно можна<br /> стверджувати, що Янукович не снився Андруховичу ні в 2002 році, коли патріарх вперший<br /> і в останній раз особисто стрічався з Ющенком в Івано-Франківському кафе-шантані<br /> «Пелікан». Не снився Янукович Андруховичу в наскрізь помаранчевому 2004 році, коли<br /> пан Юрко робив свій вибір (за його словами) між Шуфутинським та Поплавським.<br /> Причому, Янукович тоді був Шуфутинським, а Поплавським (в розумінні письменника)<br /> став його новітній кумир Віктор Андрійович. Не снився Янукович Андруховичу<br /> навіть в тривожні січневі ночі 2010 року, коли патріарх постмодерністів знову віддавав<br /> свій голос на президенських виборах за вічного нашого Поплавського, тобто за<br /> Ющенка. Але коли Віктор Андрійович в перерві між першим та другим туром зачав розповідати<br /> вдячним виборцям про свою кривеньку качечку чи то хвореньку гусочку, а цілком<br /> забув про свою… демократичну соратницю Юлію, Юрко Андрухович всерйоз заховорів.<br /> Захворів майбутнім України. І воно почало йому снитися. </span></p> <p class="MsoNormal"><span>Спочатку, мабуть,<br /> Андруховичу приснилося, що треба від’єднати від України Донбас. І він побіг в<br /> <a href="http://www.unian.net/ukr/news/news-387844.html">УНІАН</a> розповідати про це в ексклюзивному інтерв’ю. А провинився Донбас ув Андруховича<br /> виключно через те, що привів блатного…Шуфутинського, тобто (в уявленні Андруховича)<br /> Януковича на пост президента незалежної української держави. Причому взявся Андрухович<br /> за від’єднання Донбасу трохи запізно – через п’ять з половиною років після<br /> скандального сєвєродонецького з’їзду, де лунали заклики сепаратиського<br /> характеру. Тоді, в 2004, Андрухович злився в єдиному народному пориві «Схід і<br /> Захід разом» і віддався<span> </span>своїм численним<br /> творчим проектам на східних теренах, щиро вірячи в те, що якщо Схід вивчить<br /> українську мову, то одразу купуватиме й читатиме всі його твори в ориґіналі. І<br /> це тоді, коли часом важко знайти україномовного прихильника, який би дочитав книги<br /> Андруховича до кінця, не отримавши на це спеціального ґранту чи замовлення від<br /> СБУ.</span></p> <p class="MsoNormal"><span>Так чи<br /> інакше, але цитату про примусове вигнання Донбасу з України підхопили мало не всі<br /> ЗМІ у країні, і через ефірну пустку внаслідок відпутски головних українських<br /> політиків, розкрутили Андруховича до рівня нового Шуфрича. Тепер на шоу «у<br /> Савіка» місце Нестора Івановича, якому якраз на яву приснилася… біда у формі<br /> вигнання з ба… команди, може зайняти новий український пророк Юрко (Андрухович),<br /> якщо звісно не посадять ще до вересня за якийсь новий сон, що буде пов'язаний з<br /> страшним словом сепаратизм, або ще гірше: із замахом на конституційний лад унітарної<br /> єдиної соборної України.</span></p> <p class="MsoNormal"><span>Хоча<br /> Андрухович здається розповідає не все, що йому сниться. Принаймні патріарх не<br /> закликав в своєму інтерв’ю від’єднувати Галичину чи Правобережжя від України. Він<br /> навіть не казав відокремлювати Донбас. Він тільки порадив новому помаранчевому<br /> президентові, в перемозі якого тут же засумнівався, обрізати Україну, тобто відрізати<br /> українофобів Донбасу разом з двома їх областями Донецькою та Луганською від<br /> українського тіла. А українофілів радив приймати на правах політичних біженців<br /> на галицькій території. Але що насправді й достеменно приснилося Андруховичу так<br /> до кінця й не зрозуміло, і не виключено, що з огляду на цензуру в ЗМІ, він<br /> скоро зачне писати зашифрованими катренами а ля Нострадамус.</span></p> <p class="MsoNormal"><span>І що не<br /> кажіть, але сни в Андруховича появляються все серйозніші й тривожніші. В його<br /> стані вже краще було б захворіти синдромом хронічного тривалого безсоння, або<br /> ще краще -впасти в тривалий й глубокий летаргічний сон. Років на десять.</span></p> <p class="MsoNormal"><span>Останній сон Андруховича збурив відпочиваюче українське суспільство. Поки наш<br /> президент відпочиває собі на вакаціях та пожинає лаври перших успіхів на своєму<br /> посту (формування свого уряду та коаліції, отримання кредиту МВФ), українському<br /> постмодерністу сниться, що він має… вбити президента. Застрелити. Януковича. </span></p> <p class="MsoNormal"><span>Ті, хто<br /> знають Андруховича, нізащо не повірять, що патріарх Бу-Ба-Бу міг би когось<br /> убити. А тим більше застрелити. Але ж він і не збирався стріляти, не агітував,<br /> не закликав, не підбурював, це йому тільки приснилося. Просто був сон, що він<br /> простий галицький… Давид<span> </span>міг би<br /> покінчити з владою страшного донецького Ґоліафа, кинувши в нього навіть не<br /> яйцем, а просто слівцем. Адже слово – це професійна зброя патріарха Андруховича.<br /> Більше здається він нічого не має й не вміє.</span></p> <p class="MsoNormal"><span>Як<br /> відреагував президент на заяву свого умовного дуелянта - не відомо. Але якщо<br /> Віктор Федорович правильно вимовить прізвище новітнього українського письменника,<br /> причому з правильним наголосом та без помилки – це буде, принаймні, перше визначне<br /> досягнення… для самого Андруховича. Він тоді зможе розказувати про свої<br /> наступні сни у колах жалюгідних залишків помаранчевих патріотів, що ще не встигли<br /> перебігти «тушками» чи гуртом під біло-блактні хоругви. А чиновництво Сходу могло<br /> б навіть масово кинутися читати містично-еротично-застольні розповіді патріарха<br /> (Андруховича) з вкрапленнями звичного для них матюка. І не виключено, що<br /> молодий український поет Чехов (така собі уявна креатура управління Ганни<br /> Герман) міг би відтак сміливо написати такі слова: «я українську вивчу тільки<br /> за те, що зможу матюкатися разом з Андруховичем».</span></p> <p class="MsoNormal"><span>Якщо ж<br /> Янукович не помітить Андруховича на своєму президенському горизонті, а СБУ не<br /> знайде дешифратора Юркових сновидінь:</span><span><o:p></o:p></span><span><o:p><br /> </o:p></span></p> <p class="MsoNormal" align="center"><span>Ади Адо: хочу <b>аду</b>.</span></p> <p class="MsoNormal" align="center"><span>Айно Адо. Алло Адо.</span></p> <p class="MsoNormal" align="center"><span>Один Адо кричу хочу.</span></p> <p class="MsoNormal" align="center"><span>Аді оду. Дую: Адо. Ду ю Адо?</span></p> <p class="MsoNormal" align="center"><span>Де ти хто ти кличу тута.</span></p> <p class="MsoNormal" align="center"><span>Ходи Адо до ня радо. Іди Адо.</span></p> <p class="MsoNormal" align="center"><span>Аз і Ада — Азіяда.</span></p> <p class="MsoNormal" align="center"><span>Або Аду або <b>яду</b>,</span><span><o:p></o:p></span><span><o:p><br /> </o:p></span></p> <p class="MsoNormal"><span>тоді<br /> Андруховичу доведеться перейняти від своїх білоруських колег-десидентів їх вічну<br /> традицію випивати з одним головним тостом: «Ну-у, за снайпера!».</span></p> <p class="MsoNormal"><span>При цьому<br /> снапером Андрухович ніколи не стане. Українські постмодерністи, як і українські<br /> інтеліґенти у бій ідуть в остатніх ешелонах, щоб потім першими і з перемогою<br /> вийти <span> </span>на черговий (помаранчевий) Майдан.</span></p> <p class="MsoNormal"><span><o:p> </o:p></span></p> <p class="MsoNormal"><b><i><span>Андрій Микитин, для<br /> «ОстроВ»</span></i></b></p>